Гарвардський степ тест

Гарвардський степ-тест оцінює здатність серцево-судинної системи відновлюватися після фізичного навантаження. Це простий метод оцінки фізичної витривалості та роботи серцево-судинної системи.

Історія появи тесту

Під час війни виникла потреба в швидкій оцінці готовності військових до фізичних навантажень. Для цього необхідно було створити простий, зручний і недорогий метод, який можна було б застосовувати масово. Гарвардський степ-тест став одним з таких методів.

Тест був розроблений Люсьєном Бруа та його колегами в 1942 році в Гарвардському університеті . Гарвардський степ тест (або Brouha Test, як його ще називали) використовували для оцінки стану серцево-судинної системи і визначення витривалості солдатів у польових умовах.

Перевага в простоті тесту

Порівняно з іншими тестами, які вимагали складного обладнання або тривалого часу, степ-тест потребував лише платформи та годинника для вимірювання часу. Його могли проводити у польових умовах або у військових тренувальних таборах.

Після закінчення війни Гарвардський степ-тест поширився в цивільному секторі, зокрема в спорті, медицині та фітнесі. Його стали використовувати для оцінки фізичної підготовки не лише професійних спортсменів, а й людей із різним рівнем підготовки.

В 1960-ті та 70-ті роки Гарвардський степ тест став популярним у фітнес-центрах і медичних установах. Його застосовували як частину програм оцінки здоров'я, а також для діагностики серцево-судинних захворювань і реабілітації. Навіть сьогодні степ-тест є одним із класичних методів оцінки аеробної витривалості. Хоча з'явилося багато інших тестів, він залишається популярним інструментом для швидкої оцінки стану серця і витривалості.

Як проводиться Гарвардський степ-тест:

Платформа. Для тесту використовується платформа або сходинка висотою 50,8 см (20 дюймів) для чоловіків і 45,7 см (18 дюймів) для жінок
Тривалість тесту. Учасник піднімається та спускається з платформи протягом 5 хвилин, підтримуючи темп 30 підйомів за хвилину (один цикл підйому та спуску кожні 2 секунди)
Ритм. Зазвичай для підтримки правильного ритму використовується метроном або допомога тренера
Закінчення тесту. Якщо учасник не може підтримувати ритм протягом 5 хвилин, тест припиняється раніше.
Вимірювання пульсу. Після завершення тесту вимірюється пульс учасника тричі — через 1 хвилину (P1), через 2 хвилини (P2) і через 3 хвилини (P3) після завершення вправи
Обчислення індексу фізичної витривалості відбувається за формулою:

Формула

в цій формулі T — час виконання вправи в секундах (максимум 300 секунд), P1, P2, P3 — частота серцевих скорочень через 1, 2 і 3 хвилини після завершення тесту.

Оцінка результатів

Індекс дає уявлення про фізичну витривалість людини. Чим вищий індекс, тим кращий стан серцево-судинної системи і тим більше витривалості має людина

Індекс вище 90 — відмінний результат
80-89 — хороший рівень витривалості
65-79 — середній рівень
менше 65 — низький рівень, який свідчить про недостатню фізичну форму.

Переваги Гарвардського степ-тесту:

Простота виконання та доступність обладнання
Тест швидко оцінює стан серцево-судинної системи
Можливість використовувати тест для масової оцінки фізичної підготовки

Але людям з проблемами суглобів або колін може бути важко виконувати цей тест через постійні підйоми та спуски. Тест підходить для людей із середнім рівнем фізичної підготовки, але може бути складним для новачків або тих, хто має серцево-судинні захворювання.

Гарвардський степ-тест, будучи класичним тестом для оцінки серцево-судинної витривалості, має кілька модифікацій, які були створені для адаптації до різних умов і груп людей. Основна ідея тесту залишається незмінною — аеробне навантаження з вимірюванням частоти серцевих скорочень. Існують також сучасні більш точні модифікації тесту.

Page updated

Google Sites

Report abuse