Як розрахувати ступінь ожиріння і чи можна вірити ІМТ.
Біоімпедансометрія


Індекс маси тіла (ІМП) - це найбільш поширений показник, який використовується для класифікації ожиріння та надмірної ваги.

Розрахувати ІМТ можна за дуже простою формулою: маса людини (у кілограмах) ділиться на квадрат росту (в метрах) або скористатися одним із численних калькуляторів.

Цей показник, вперше описаний в 1832 бельгійським астрономом, математиком і статистиком Адольфом Кетле, відомий як «індекс Кетле», поки в статті 1972 американський фізіолог Ансель Кіз не використовує його індексом маси тіла.

Як і будь-який інший показник, ІМТ вказує на рівні ожиріння залежно від віку, рівня фізичної активності та статі, що не диференціює рівні ожиріння від м'язової маси. Наприклад, у ІМТ м'язистого атлета може збігатися з індексом гладкої нетренованої людини. Важитимуть вони однаково, але при цьому відсоток жиру, зовнішній вигляд та ризики для здоров'я сильно відрізняються.

Також ІМТ не враховує стать та вік. Рамки індексу зробили універсальними, щоб було зручніше проводити масштабні дослідження. У той самий час кількість жиру в жінок і чоловіків у середньому на 10%.

Тому, наприклад, 21-річному Арнольду Шварценеггеру, який переміг у конкурсі «Містер Всесвіт», цілком можна було б на підставі ІМТ діагностувати ожиріння І ступеня — при рості 188 сантиметрів та вазі 115 кілограмів.

Доповнити оцінку ІМТ можна за допомогою таких показників, як коло талії, відношення обсягу талії до обсягу стегон, товщина шкірних складок, а для більшої точності рекомендується провести біоімпедансометрію, тобто аналіз складу свого тіла.

Біоімпедансометрія

Біоімпедансометрія - це метод визначення складу тіла, заснований на вимірюванні електричного опору тканин організму та комп'ютерної обробки отриманих результатів.

Імпеданс – це опір.

Біоімпеданс - опір біологічних тканин тіла при проходженні електричного струму: вода, кров, вміст порожнистих органів людського тіла добре проводять струм (у них низький імпеданс), а тканини більш щільні (м'язи, нерви та органи) проводять гірше, ще більше пручається проходження струму жирова тканина.

Процедура Біоімпедансометрії

Спеціально розроблена комп'ютерна програма, якою оснащений апарат біоімпедансометрії, кількісно (у кілограмах та відсотках) визначити переважання того чи іншого виду тканини в організмі людини:

Вміст жирової тканини у всьому тілі

Зміст безжирової тканини (м'язи, кістки і суглоби, нервні клітини, органи) її ще іноді називають худою масою - тобто те, що людина повинна підтримувати протягом усієї життя, щоб організм нормально працював.

Зміст активної клітинної маси (частина безжирової маси, що складається з м'язів, органів, кісток, нервних клітин) - цей показник повинен підтримуватися на одному рівні завдяки фізичній активності та збалансованому харчуванню.

Будь-які дієти, лікувальні заходи не повинні зменшувати обсяг цієї тканини, оскільки це неминуче призводить до хвороби (тобто худнути треба з розумом, а не доводити організм до саморуйнування).

Вміст води в організмі - показник насиченості організму водою, що знаходиться у зв'язаному (клітинному) і вільному (внеклітковому) стані (кров, лімфа і т.д. Він допомагає виявити надлишки рідини в організмі у вигляді набряків, локального скупчення рідини (бурсит) , плеврит, асцит і т.д.)

Розрахунки і вимірювання

Всі ці вимірювання виводяться у вигляді графіків та таблиць на екран дисплея (їх можна і роздрукувати), на них чітко видно відхилення від норми, а також динаміка змін (при кількох дослідженнях), що полегшує фахівця вироблення рекомендацій для корекції лікувально-оздоровчих заходів, а самому обстежуваного глибше зрозуміти суть змін, що відбувалися з ним.

Метод біоімпедансометрії відрізняється високою точністю і надійністю, тому показань для:

  • об'єктивної оцінки ефективності підбору дієти;

  • вибору способу тренування;

  • ефекту від проведеного лікування та його впливу на стан обстежуваного.